Що таке таке факторинг?

Факторинг це комплекс послуг для виробників і постачальників, провідних торговельну діяльність на умовах відстрочення платежу.

Факторинг – це комісійно-посередницькі та кредитні операції широко застосовується в країнах з розвиненою ринковою економікою схема фінансування бізнесу. Вона проста, прозора і лояльна до клієнта, надаючи йому новий рівень сервісу. Клієнт, приходячи до Вас в магазин отримує можливість придбати цікавить його товар, навіть маючи при собі, наприклад, одну десяту частину необхідної суми, решту профінансуємо ми.

Чому ця послуга затребувана?

Якщо Середній чек продажу у Вашому сегменті перевищує середню заробітну плату в Україні, то очевидно, що велику частку Ваших реальних і потеніальних клієнтів буде потрібно акумулювати кошти для покупки: кажучи простіше, йому потрібен час, щоб накопичити необхідну суму, щомісяця відкладаючи частину своєї зарплати, щоб придбати, наприклад, меблі або зробити капітальний ремонт двигуна свого автомобіля.

Факторинг – це фінансова операція, суть якої полягає в придбанні фінансовою компанією (фактором) у постачальника (продавця) права вимоги у грошовій формі на дебіторську заборгованість покупців за відвантажені їм товари (виконані роботи, надані послуги), з прийняттям ризику виконання такої вимоги, а також приймання платежів.

Головна функція факторингу в сучасних умовах полягає у зменшенні неплатежів, прискоренні товарообігу й створенні стабільної системи фінансового забезпечення виробничої сфери.

Застосування факторингу дає змогу перетворити дебіторську заборгованість на наявні кошти, які можуть бути одразу ж використані на виробничі цілі, що позитивно вплине на розвиток економіки.

Фінансова компанія (фактор) у межах факторингового обслуговування надає постачальнику такий перелік послуг:

• фінансування – під перевідступлення прав вимог, що є об\’єктом договору факторингу;
• адміністрування дебіторської заборгованості, що являє собою здійснення фінансовою компанією (фактором) обліку й управління дебіторською заборгованістю за контрактами, що перебувають на факторинговому обслуговуванні, у тому числі ведення загального обліку прав вимог; щоденний контроль за станом дебіторської заборгованості;
• інкасування платежів, що надходять в погашення дебіторської заборгованості; ведення реєстрів обліку розрахунків за відвантажений товар; контроль за своєчасним і повним погашенням дебітором заборгованості згідно з контрактом (надання послуг);
• інформаційно-аналітичне забезпечення, що охоплює ведення історії всіх розрахунків за окремими контрактами, укладеними з покупцями, або моніторинг усього збуту; надання звітів про стан дебіторської заборгованості, рух платежів дебіторів, поставок та їхню оплату;
• надання консультацій

Процес організації факторингового обслуговування в кожному конкретному випадку має свої специфічні особливості, які залежать від безлічі факторів, що й визначають вид факторингу. Проте можна виокремити типовий механізм здійснення факторингової операції.

У здійсненні факторингової операції беруть участь три сторони:

• Фактор – посередник, у ролі якого може виступати фінансова компанія або спеціалізована факторингова компанія.
• Постачальник.
• Покупець

Типовий механізм факторингу охоплює кілька етапів.

Перший етап – продавець здійснює постачання товару покупцю на умовах відстрочення платежу.
Другий етап – продавець переуступає фінансової компанії право грошової вимоги до покупця за поставлений товар.
Третій етап – після отримання документів про постачання товарів (послуг) фінансова компанія виплачує продавцю до 95% від суми платежу за поставлений товар або вартості наданої послуги. Решту суми боргу фінансова компанія тимчасово отримує у зв’язку з прийняттям ризику непогашення боргу. Боржник одержує від продавця (перед першою операцією, надалі від фінансової компанії) письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги фінансовій компанії.
Четвертий етап – боржник сплачує за поставлені йому товари або надані послуги на умовах відстрочення платежу шляхом переказування коштів на спеціальний рахунок фінансової компанії. Отримана сума йде на погашення відступленої клієнтом на користь фінансової компанії заборгованості.
П’ятий етап – фінансова компанія залишок платежу спрямовує на рахунок продавця.
Фінансові відносини в межах факторингу закріплюються договором факторингу, в якому визначається конкретний вид фінансування, що відображає інтереси сторін у межах чинного законодавства. Відповідно до норм законодавства України, договір факторингу – це відступлення права грошової вимоги, де одна сторона (фактор) передає або зобов\’язується передати грошові кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта) за плату, а клієнт зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За своїм економічним змістом плата за факторингові послуги фактично є відсотком за кредит і комісійними за послуги фінансової компанії та за підвищений ризик фактора у разі здійснення факторингових операцій.

Вартість факторингових послуг враховує:
а) відсотки, які клієнт платить за фінансові ресурси, що надає фактор;
б) факторингову комісію за послуги, яка передбачає прийняття ризику невиконання грошової вимоги.

На сьогодні не існує будь-яких обмежень щодо встановлення вартості факторингу. Проте, як правило, крім відсотків власне за позикою, клієнт платить комісію у розмірі 0,5 – 1% від обігу залежно від суми боргу та терміну відстрочення платежу.